Посівні інвестиції мертві. І чому це добре

Відмотуємо на 10 років тому. Щоб запустити проєкт тоді тобі було треба інвестора, команду розробників і місяці часу. Зараз достатньо підписки на Claude Code, готового шаблону і вміння писати. Інвестиції живі тільки там, де вже є продажі. Чому це гарна новина для соло-фаундерів.

Як це було 10 років тому

Щоб запустити проєкт тоді тобі було треба:

Шарити у програмуванні, або знайти когось хто шарить у розробці і взяти його в партнери
Зібрати команду з декількох розробників ($2–3K на місяць кожен)
Зробити мінімальний дизайн, лого, сайт — це теж гроші і люди
І вже тільки потім, ти можеш робити щось з маркетингу

На все це йшла купа часу і грошей. Хтось витрачав заощадження (один мій знайомий навіть квартиру продав), більшість йшли до інвесторів або бізнес-ангелів — просто щоб запуститись.

Залучення раунду — це та ж сама воронка продажів. Знайомишся, пітчиш, один з 30-ти погоджується дати гроші. На це іде весь вільний час. За ~20% майбутньої компанії можна отримати від $50 до $200K — і потім рік сидіти з командою і допилювати продукт до чогось робочого.

Тоді це було ок. Зараз це не працює.

Як зараз

Щоб запуститись зараз, достатньо:

Підписки на Claude Code або Cursor — від $20
Вміння писати і доносити свої думки
Готового шаблону лендосу і референсів на лого
Бажання розбиратись з AI-інструментами

Ну і головне — робити те що потрібно людям.

Один мій знайомий без жодних знань розробки «навайбкодив» за місяць цілий edtech-маркетплейс, ще й бахнув опенсорсну бібліотеку по дорозі. Я був в шоці — людина навіть бульбашкою на бейсику ніколи нічого не сортувала. Так, підтримувати такий код — це біль, але для перших продажів цього з головою.

Так, у вайбкодованих продуктах буде багато багів. Але у стартапів теж дуже багато багів — і вони при цьому ще й інвесторам звітують.