Loading page…
Loading page…
Відмотуємо на 10 років тому. Щоб запустити проєкт тоді тобі було треба інвестора, команду розробників і місяці часу. Зараз достатньо підписки на Claude Code, готового шаблону і вміння писати. Інвестиції живі тільки там, де вже є продажі. Чому це гарна новина для соло-фаундерів.
Щоб запустити проєкт тоді тобі було треба:
На все це йшла купа часу і грошей. Хтось витрачав заощадження (один мій знайомий навіть квартиру продав), більшість йшли до інвесторів або бізнес-ангелів — просто щоб запуститись.
Залучення раунду — це та ж сама воронка продажів. Знайомишся, пітчиш, один з 30-ти погоджується дати гроші. На це іде весь вільний час. За ~20% майбутньої компанії можна отримати від $50 до $200K — і потім рік сидіти з командою і допилювати продукт до чогось робочого.
Тоді це було ок. Зараз це не працює.
Щоб запуститись зараз, достатньо:
Ну і головне — робити те що потрібно людям.
Один мій знайомий без жодних знань розробки «навайбкодив» за місяць цілий edtech-маркетплейс, ще й бахнув опенсорсну бібліотеку по дорозі. Я був в шоці — людина навіть бульбашкою на бейсику ніколи нічого не сортувала. Так, підтримувати такий код — це біль, але для перших продажів цього з головою.
Так, у вайбкодованих продуктах буде багато багів. Але у стартапів теж дуже багато багів — і вони при цьому ще й інвесторам звітують.
Інвестиції тепер мають сенс тільки там, де вже є перші продажі, є воронка і є що масштабувати. Або у щось інноваційне — типу квантових процесорів.
Щоб просто запуститись — не потрібен інвестор, не потрібна команда і не потрібен раунд.
Просто відкривай ноутбук, шукай ідею і роби. 🍋