Екзистенційна криза айтішника

Марина Попело з нашого onlyfounds. написала статтю на DOU про те, як ми переживаємо зміни в IT. Поки в стрічці обговорюють, скільки агентів тепер замінять розробника, вона говорить про людину, яка все це читає й намагається зрозуміти, що їй робити зі своєю карʼєрою.

Новий інструмент і нова роль

Сюди хочу винести одну думку з допису: освоїти новий інструмент і звикнути до своєї нової ролі — різні речі. Claude вже пише тобі код і не тільки — я зараз намагаюся змонтувати з ним подкаст. Задачі закриваються швидше, але відчуття впевненості може за цим не встигати.

Я теж відчував цей дискомфорт і сам думав про це написати.

Як архітектор, я звик контролювати, як написані модулі й чому обрані саме такі рішення. А коли значну частину роботи віддаєш AI, доводиться звикати, що ти вже не автор кожного рядка у своєму продукті.

При цьому відповідальність за продукт нікуди не поділася. Мені все одно треба розуміти, що ми будуємо, перевіряти результат і розбиратися, якщо щось зламалося. А у власному проєкті — ще й шукати користувачів, говорити з ними, думати про ціну. Частину часу, який раніше йшов на код, можна нарешті витратити на все це.

Звісно, від такого пояснення дискомфорт одразу не зникне.

Спробувати нову роль на pet-проєкті

Спробувати нову роль на невеликому pet-проєкті мені здається посильнішим, ніж щодня гадати, що буде з професією через пʼять років. Береш конкретну задачу, пробуєш зробити її з агентом і дивишся, де твій досвід допомагає, а чого ще треба навчитися.

У Марини ця тема розібрана докладніше, через модель психологічного переходу. Їй буде дуже приємно, якщо прокоментуєш статтю й поставиш лайк.

І заодно нагадаю про onlyfounds. — наше закрите платне комʼюніті для тих, хто будує власні IT-продукти.

Марина теж з нами. Тут можна показати свій проєкт, попросити фідбек і поговорити з іншими фаундерами про те, де застряг. Не обовʼязково приходити вже з красивим MRR.